На главную
Русский English
ГоловнаНовини

Новини

main

90-річчя від дня заснування Інституту фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського НАН України


6 листопада 2017 р. виповнюється 90 років від дня заснування Інституту фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського Національної академії наук України – найстарішого Інституту хімічного профілю України. Інститут є одним з відомих наукових центрів, який проводить фундаментальні і прикладні наукові дослідження в різних розділах сучасної фізичної хімії.

Інститут був створений 6 листопада 1927 р. на базі кафедри електронної хімії Дніпропетровського гірничого інституту. Його засновником та першим директором був академік Лев Володимирович Писаржевський – один з найвидатніших вчених-хіміків ХХ століття. У 1934 р. Інститут був введений в систему Академії наук УРСР, в 1935 році йому було присвоєно ім'я засновника і першого директора Л. В. Писаржевського. Свого часу Інститут очолювали з 1939 по 1969 рр. академік АН УРСР Олександр Ілліч Бродський, з 1969 по 1982 рр. – академік НАН України Костянтин Борисович Яцимирський (1916-2005), з 1982 р. – академік НАН України Віталій Дмитрович Походенко (нині – Почесний директор Інституту), з 2008 р. Інститут очолює академік НАН України Вячеслав Григорович Кошечко.

Загальне визнання та високу оцінку у нашій країні та за її межами отримали дослідження вчених Інституту з фундаментальних проблем каталізу, хімії ізотопів, хімії вільних радикалів та механізмів хімічних реакцій, адсорбції та адсорбентів, фотохімії, фізичної хімії координаційних сполук. Широко відомі піонерські роботи академіка Л. В. Писаржевського в галузі електронної хімії, що заклали основи сучасної теорії хімічної будови та багатьох важливих уявлень про електронну природу хімічних явищ і процесів та здобули всесвітнє визнання. Завдяки роботам академіка О. І. Бродського в Інституті вперше в Європі було одержано «важку воду», а згодом виділені концентрати важких ізотопів кисню та азоту, що мало винятково важливе значення не тільки для розвитку хімії ізотопів, а й рівною мірою для розвитку ядерної фізики, становлення та використання атомної енергії у мирних цілях та військовій техніці. До скарбниці хімічної науки увійшли здійснене в Інституті відкриття гетерогенно-гомогенного каталізу (професор М. В. Поляков), дослідження академіка В. А. Ройтера з макрокінетики гетерогенного каталізу, перші в СРСР роботи з одержання синтетичних цеолітів (професор І. О. Неймарк), з’ясування механізму фотопереносу електрона (професор Б. Я. Даїн), фундаментальні праці академіка К. Б. Яцимирського в галузі фізико-неорганічної хімії, роботи з іонообмінної адсорбції (професор Д. М. Стражеско), рідкофазного каталізу (член-кореспондент АН УРСР Я. Б. Гороховатський), кінетики і механізмів реакцій каталітичного окиснення (член-кореспондент АН України Г. І. Голодець), кінетичних закономірностей і механізмів швидких реакцій за участю координаційних сполук (член-кореспондент АН України Л. І. Бударін), відкриття нового класу реакцій вільних радикалів, які включають одноелектронні окисно-відновні перетворення, а також інші роботи багатьох провідних вчених Інституту, які відкрили ряд нових ефектів і явищ, що мають важливе значення в різних розділах фізичної хімії.

Pisarzhevski

Академік

Лев Володимирович Писаржевський
(1874 -1938)

Широкого розвитку в Інституті за роки незалежності України набули дослідження з фізичної хімії електропровідних органічних полімерів, графеноподібних двовимірних структур (графену, оксидів графену, халькогенідів перехідних металів та ін.), новітніх наносистем та гібридних нанокомпозитних матеріалів на їх основі, нанорозмірних частинок напівпровідників та гетероструктур - перспективних матеріалів для електроніки та оптоелектроніки, систем запису і відтворення інформації, електролюмінесцентних світлодіодів, хімічних джерел струму, фотолюмінесцентних матеріалів, компонентів сонячних комірок та ін.; електрохімічної функціоналізації органічних субстратів «малими» молекулами; створення нанофазних каталізаторів і фотокаталізаторів, нових методів одержання цінних органічних продуктів, компонентів моторних палив із синтетичної та природної відновлюваної сировини, процесів водневої енергетики, захисту довкілля; нових поколінь цеолітів та молекулярних сит, координаційних полімерів, гомо- та гетероядерних комплексів перехідних металів, високочутливих сенсорних систем, нанорозмірних магнітолюмінесцентних матеріалів тощо.

Багато розробок Інституту широко застосовувались і зараз використовуються у різних сферах: хімічній, нафтохімічній, авіаційній, космічній, суднобудівній промисловості, машинобудуванні, сільському господарстві, медицині та ін. Серед них, зокрема нові ефективні каталізатори і технології одержання різних важливих речовин, знешкодження техногенних газових викидів стаціонарних та мобільних джерел, світлочутливі композиції для приладобудування та поліграфії, ефективні сорбенти, оригінальні хімічні джерела струму, методи і засоби для неруйнівного контролю великогабаритних промислових виробів, технології радіаційно-хімічного модифікування полімерів для енергетичного комплексу та комунального господарства, електронно-променева стерилізація різноманітних виробів для медичної сфери, автономні безполуменеві генератори тепла для опалення різних об’єктів, зокрема в польових умовах, та ін.

Робота трудового колективу Інституту впродовж багатьох років стала значним внеском в розвиток хімічної науки. За 90 років діяльності Інституту опубліковано біля 10000 друкованих праць, 150 монографій, одержано понад 645 авторських свідоцтв та патентів, підготовлено близько 100 докторів і 425 кандидатів наук.

Співробітники Інституту брали активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Було розроблено ряд ефективних матеріалів та засобів захисту від радіоактивного забруднення оточуючого середовища та населення.

Інститут сприяв організації та створенню на його основі нових наукових установ хімічного профілю – інститутів фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка, хімії поверхні ім. О.О. Чуйка, сорбції та проблем ендоекології НАН України. Ряд колишніх співробітників Інституту очолили інші установи Відділення хімії НАН України (академіки НАН України В. В. Гончарук, С. В. Волков, М. Т. Картель, В. В. Стрелко, О. О. Чуйко)

Бродский

Академік АН УРСР
Олександр Ілліч Бродський

(1895 - 1969)

 

Він був ініціатором створення ряду Державних науково-технічних програм з хімії, цільових програм наукових досліджень НАН України та виступає базовою і координуючою установою з їх виконання.

Інститут понад 50 років видає науковий журнал «Теоретическая и экспериментальная химия», який у повному обсязі перекладається англійською мовою, видається та розповсюджується міжнародним видавництвом Springer в багатьох країнах світу.

Роботи Інституту в різних галузях фізичної хімії здобули широке визнання, про що свідчить тісне та плідне співробітництво з багатьма провідними науковими центрами різних країн – США, країн Європи, СНД, Японії, Китаю тощо, виконання спільних досліджень та науково-технічних розробок за проектами та грантами різних міжнародних програм, за контрактами з крупними зарубіжними корпораціями, фірмами та організаціями: Amoco Corporation (США), Thomas De La Rue (Велика Британія), Petroleum Energу Center (Японія), General Motors (США), МАГАТЕ та ін.

За успіхи у розвитку хімічної науки, широке впровадження її досягнень у виробництво, підготовку висококваліфікованих наукових кадрів Інститут був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1969 р.), Почесними Грамотами Президії Верховної Ради УРСР (1977 та 1987 рр.), Кабінету Міністрів України (2007 р.). Багато науковців Інституту відзначено високими державними нагородами, удостоєні Державних премій СРСР та УРСР, Державних премій України, премій АН СРСР та НАН України імені видатних вчених України, премій та медалей зарубіжних академій, ряд співробітників Інституту здобули премії для молодих учених різного рівня. Національною академією наук України засновано премії імені видатних вчених Інституту – Л. В. Писаржевського (в 1964 р.) та О. І. Бродського (в 1997 р.) за визначні досягнення в галузі хімії.

Інститут зустрічає свій 90-річний ювілей, успішно працюючи над реалізацією великих та відповідальних завдань, що стоять перед колективом. Це насамперед збереження і примноження славних традицій Інституту, постійне вдосконалення наукової тематики та підвищення рівня фундаментальних досліджень з урахуванням тенденцій розвитку сучасної науки, впровадження результатів досліджень в різні сфери економіки держави, розширення міжнародних наукових та науково-технічних зв’язків, зміцнення авторитету Інституту серед світової наукової спільноти.